Альпінізм

Оцінка снігового схилу як одне з завдань у альпінізмі

Візуальна оцінка снігового схилу
Візуальна оцінка снігового схилу на предмет проходження (затримання) на маршруті часто стає на маршруті доволі важким завданням.
Dun Fiunary, New Zealand
Реально кожен сніговий схил є потенційно зрадливим якщо він стрімкий більш як на п'ятнадцять градусів.
Кожен сніговий схил
є потенційно зрадливим якщо він стрімкий більш як на п'ятнадцять градусів
Адже йдеться не і тільки про небезпеку сходження лавини, але й про можливість затриматися з допомогою льодоруба у випадку падіння.
Окрім цього, завдання які ставлять такі схили перед альпіністами є і психологічно важкими. Слід мати на увазі, що фронтальна оцінка такого схилу не завжди буває об'єктивною, оскільки здебільшого він видається більш стрімким ніж є насправді. Для прикладу, сніжно-льодові схили Улутау чи Вільної Кореї видаються майже вертикальними якщо підійти до них з фронту. У профіль вони несподівано «лягають» на градусів шістдесят.
Втім, оцінка снігових схилів у профіль також не завжди дає об'єктивну картину, оскільки здалека ми оцінюємо лише загальну картину і не завжди можемо побачити деталі, які на маршруті можуть бути ключовими. Відомо також, якщо альпініст перебуває на стрімкому схилі і рухається угору, то часто схил над ним немовби лягає. Важко пояснити з чим пов'язаний цей обман (чи самообман?). Буває що картина схилу немовби деформується самим бажанням швидко його пройти – відчуття, яке знайоме більшості альпіністів.

Особисто у мене стрімкі снігові схили викликають відчуття дискомфорту, особливо коли їх прогріває сонце. Затінений і освітлений у якійсь частині сонцем схил ніколи не буває однорідним, і саме через те не один відчайдух спізнав як то бути безсилим перед снігом, який несподівано перетворився у субстрат, що схожий на вівсяну кашу.
Методики страхування на снігових схилах розписані детально і тому немає потреби нагадувати про них.
Але є важливий момент, який більшість ігнорує. Йдеться про те,
що ніколи не варто вдаватися до самозаспокоєння і минати
проблемні схили за принципом «якось воно буде».
Сто раз лиховина омине, а на сто перший, згідно закону Мерфі, доведеться, як це не звучить банально, простягнути ніжки.

Тому раджу:
1
На проблемних схилах, де ви відчуваєте невпевненість
спробувати зірватися і затриматися льодорубом за умови що ваш напарник вас застрахує у якийсь з відомих способів. Якщо не вдається – трамбуйте щільніше сходини, страхуйте один одного усіма класичними способами( через льодоруб, льодобур, якщо маєте можливість добратися до льоду, через сніговий гак тощо).
2
Спостерігайте за маршрутом
і вивчайте його тривалий час у бінокль. Записуйте хронологію сходження лавин, час освітлення сонцем – так як це робив великий класик та добродій Абалаков.
Підписатися на цікаві новини гірського порталу