Альпінізм
Оцінка снігового схилу як одне з завдань у альпінізмі
автор статті: альпініст Мар'ян Нищук, гірський клуб Транго
Візуальна оцінка снігового схилу на предмет проходження (затримання) на маршруті часто стає на маршруті доволі важким завданням.
Dun Fiunary, New Zealand
Реально кожен сніговий схил є потенційно зрадливим якщо він стрімкий більш як на п'ятнадцять градусів.
Кожен сніговий схил є потенційно зрадливим якщо він стрімкий більш як на п'ятнадцять градусів
Адже йдеться не і тільки про небезпеку сходження лавини, але й про можливість затриматися з допомогою льодоруба у випадку падіння.
Окрім цього, завдання які ставлять такі схили перед альпіністами є і психологічно важкими. Слід мати на увазі, що фронтальна оцінка такого схилу не завжди буває об'єктивною, оскільки здебільшого він видається більш стрімким ніж є насправді. Для прикладу, сніжно-льодові схили Улутау чи Вільної Кореї видаються майже вертикальними якщо підійти до них з фронту. У профіль вони несподівано «лягають» на градусів шістдесят.
Втім, оцінка снігових схилів у профіль також не завжди дає об'єктивну картину, оскільки здалека ми оцінюємо лише загальну картину і не завжди можемо побачити деталі, які на маршруті можуть бути ключовими. Відомо також, якщо альпініст перебуває на стрімкому схилі і рухається угору, то часто схил над ним немовби лягає. Важко пояснити з чим пов'язаний цей обман (чи самообман?). Буває що картина схилу немовби деформується самим бажанням швидко його пройти – відчуття, яке знайоме більшості альпіністів.

Особисто у мене стрімкі снігові схили викликають відчуття дискомфорту, особливо коли їх прогріває сонце. Затінений і освітлений у якійсь частині сонцем схил ніколи не буває однорідним, і саме через те не один відчайдух спізнав як то бути безсилим перед снігом, який несподівано перетворився у субстрат, що схожий на вівсяну кашу.
Методики страхування на снігових схилах розписані детально і тому немає потреби нагадувати про них. Але є важливий момент, який більшість ігнорує. Йдеться про те, що ніколи не варто вдаватися до самозаспокоєння і минати проблемні схили за принципом «якось воно буде». Сто раз лиховина омине, а на сто перший, згідно закону Мерфі, доведеться, як це не звучить банально, простягнути ніжки.
Тому раджу:
1
На проблемних схилах, де ви відчуваєте невпевненість
спробувати зірватися і затриматися льодорубом за умови що ваш напарник вас застрахує у якийсь з відомих способів. Якщо не вдається – трамбуйте щільніше сходини, страхуйте один одного усіма класичними способами( через льодоруб, льодобур, якщо маєте можливість добратися до льоду, через сніговий гак тощо).
2
Спостерігайте за маршрутом
і вивчайте його тривалий час у бінокль. Записуйте хронологію сходження лавин, час освітлення сонцем – так як це робив великий класик та добродій Абалаков.
Підписатися на цікаві новини гірського порталу