Альпінізм / Акліматизація

Методологія акліматизації:

З помилками і без помилок.

Мар'ян Нищук, "Гірський клуб Транго"
Процес перебування у високогір'ї
я назвав би введенням в акліматизацію.
Poon Hill, Ghode Pani, Nepal
Найбільша проблема полягає в тому, що більшість учасників намагаються досягнути високого рівня акліматизації у короткий термін. По суті – це неможливо, оскільки адаптивні можливості організму мають свою межу.
Звісно, у кожного ця межа різна. Для тренованих людей вона є значно коротшою.
Присилувати можливості вітамінами стимуляторами та тонізуючими препаратами на зразок елеутерококу чи женьшеню може завдати тільки шкоди.

До слова додам, що усі ці елеутерококи, женьшені та калгани мають вкрай небезпечну побічну дію: вони стимулюють відходження ниркових та жовчних конкрементів. А ниркова коліка на висоті – це нехай
вас Бог помилує…

Окрім цього згадані препарати викликають збудження центральної нервової системи, що, однозначно, викликає безсоння, яке здебільшого приписують проявам гірської хвороби.
Нагадую: передозування вітамінами завжди токсичне!
Передозування вітамінами у високогір'ї трапляється не рідше, ніж передозування похідними етилового спирту. З власної практики знаю, що учасникам слід видавати лише щодня денну норму, бо в противному разі вони «акліматизовуються» методом «їм стільки скільки влізе». Нагадую: передозування вітамінами завжди токсичне!
Але продовжимо.
Другою помилкою є так звані акліматизаційні виходи. На висоті вже 3000 метрів організм і без акліматизаційних виходів перебуває у стресовому стані. А тут йому дають ще форсажу.

Як наслідок - ви стажуються захисні буферні системи і виникає загроза розвитку клінічної декомпенсованої форми гірської хвороби. Слід затямити і запам'ятати (а ще краще кілька разів головою вдаритися в одвірок), що у перші 4-5 дні перебування на висоті слід обмежуватися лише прогулянками!
Не переоцінюйте своїх можливостей!
У цьому підхід у радянських таборах був цілком виправданий. «Путьовочних» альпіністів кілька днів обстежували, видавали манатки та усіляке інше начиння, читали їм лекції і лише згодом вели стадом на простенький перевальний похід чи тренувальну вершину.
Третє.
У високогір'ї понад 3000 метрів у всіх без винятку змінюються реологічні властивості крові. Кров під впливом ацидозу спрощено кажучи згущується. Відбувається також агрегація еритроцитів. Тому найбільш правильним є вживання аспірину у невеликих дозах - до 1 грама на день. Кількість рідини випитої на добу повинна перевищувати звичайну норму удвічі. Раджу пити узвар з сухофруктів щодня і дбати саме про цей напій, а не лише про традиційне чаєпітіє.
І останнє.
Є різниця між акліматизаціє та адаптацією. Це не синоніми.
Адаптація є основою акліматизації, або ж навпаки: акліматизація є продуктом адаптації. Тому цей продукт треба плекати.
Це як тренування, де поступовість є ключовим тактичним підходом
до високих спортивних результатів.

Якщо ви перебуваєте на висотах 3500 – 4000 метрів, то реальна фізіологічна акліматизація наступає лише на 20 день перебування у високогір'ї. А до того усе – це лише вимушена адаптація організму до нових кліматичних умов.

Райнгольд Месснер

Тільки альпіністи знають, скільки сили волі і мужності потрібно для відступу там, де є хоч щось, що виправдовувало б рух вгору.